Благодійний фонд “Повір у себе” співпрацює з Українським католицьким університетом з 2016 року. За цей час науковці університету отримали 22 гранти на дослідження
Історично наукою займався дуже малий відсоток людей, і так само невеликий відсоток користувався її досягненнями. Але сьогодні наука впливає на всіх: у кожного з нас в руках є наукове досягнення тридцятирічної або навіть п’ятирічної давності. Сучасна наука – давно не «вежа зі слонової кістки», як люблять її називати гостроязикі критики. Розробки нових матеріалів, досягнення, пов’язані із застосуванням штучного інтелекту, технології розпізнавання об’єктів, відкриття у сфері збільшення тривалості життя людей та розв’язання проблем, пов’язаних з процесами старіння, негайно імплементуються не лише окремими передовими компаніями, але й цілими державами. З усіх можливих бенефеціарів науки найбільший зиск, мабуть, належить останнім, адже існує прямий зв’язок між державними інвестиціями у розвиток науки та її (держави) стратегічним й економічним розвитком. Йдеться не лише про посилення обороноздатності країни, але й збільшення виробничого валового продукту.
Однак така «практична» роль науки не означає, що фундаментальна наука є другорядною порівняно із прикладною. Карлос Моедас, єврокомісар з досліджень, інновацій та науки пояснює це так: «Фундаментальна наука втілює інновації в прикладну так само, як прикладна – в комерційне виробництво. Забуття фундаментальних досліджень висушує джерело майбутніх інновацій».
Наука про науку та наука про знання, користь яких не є такою очевидною для ширшої аудиторії, також відіграють дуже важливу роль: вони допомагають нам зрозуміти, як влаштований цей світ. А чим більше людей розумітимуть, як цей світ влаштований, тим більше братимуть участь у його покращенні.
Приватні інвестори вкладають в науку насамперед для того, щоб отримати зиск. Наукові інвестиції сьогодні – це виробничі інновації завтра. Але оскільки наукові відкриття пов’язані з творчістю та пошуком, очікування результату може затягнутися на роки, а самі відкриття розгортаються у цілковито нових сферах та можуть проявитися у зовсім іншому місці і часі. Наприклад, наукова стаття, опублікована в Україні, може дати поштовх вченим з Токіо, і навпаки. Тому слід розрізняти інвестування та фінансування науки. Якщо інвестування спрямоване на безпосередній зиск для інвестора, то фінансування науки коштовніше в економічному сенсі, його прямий зиск не такий очевидний, але воно суттєво вагоміше у глобальній перспективі. Середньовічні арабські філософи вірили, що окремі індивіди не володіють самостійним активним інтелектом, людський інтелект – наче радіоприймач, підключений до загальної мережі Всесвіту. Ця метафора єдиного всесвітнього Інтелекту добре пасує, щоб пояснити, як працює сучасна наука: справжній науковий поступ відбувається у просторі «між» – між окремими мислителями, науковими колективами, суспільствами і епохами – і передбачає мережевість, взаємообмін і солідарність, що в сумі дає позитивний результат для цілого людства. Фінансування окремого наукового проекту – це водночас вклад і в цей конкретний проект, і в науковий поступ загалом, а, значить, і в те, щоб зробити цей світ кращим.
Орися Біла, кандидат філософських наук, завідувачка кафедри філософії Філософсько-богословського факультету УКУ
